Український захисник «Барселони» Дмитро Чигринський адаптується в команді з неймовірною швидкістю. Дмитро – «анти-зірка», простий хлопець, позбавлений зарозумілості, властивої багатьом футболістам його рівня.
Як живеться в Барселоні? Живете один? Де?
Ні, я живу з моїм братом, Віктором. Він роками працює в Таїланді, і кожне літо приїжджав на Україну на один або два місяці із сім'єю, але цього року він приїхав раніше, тому що у мене були важливі ігри, як фінал Кубка УЄФА. Після цього він займався переговорами з «Барсою», і зараз йому цікаво ознайомитися з новою країною. Крім того, він вважає, що для мене важлива його присутність, і він залишиться в Барселоні.
Ваші батьки переїдуть сюди чи залишаться в Україні?
Вони живуть в Ізяславі і хочуть відвідати мене, але ми ще не знайшли квартири і живемо в готелі. Коли знайдемо, то мої батьки приїдуть на деякий час, але залишаться жити в Україні.
Ви народилися в Ізяславі і жили три роки у Львові, в одному з районів, де процвітає націоналізм, але ходять чутки, що ви не спілкуєтеся українською.
Ха-ха-ха! Пояснення просте: я спілкуюся українською. Звичайно ж. Але що я міг зробити? Лише чекати, що мене запитають, і розвіяти сумніви. Я спілкуюся українською зі своїми батьками і з братом, але там, де я жив останнім часом, на Донбасі, всі розмовляють російською.
Так і залишаєтеся без водійських прав?
Так, ніколи не пробував отримати їх, і також ніколи не сідав за кермо. В Україні у мене був друг, який розвозив мене у всі місця, хоча, чесно кажучи, мені дуже подобається ходити пішки. А тут мій брат працює для мене водієм. Тому мене не дуже цікавлять машини.
Також кажуть, що вам абсолютно не подобається виходити з будинку ночами і ходити на дискотеки. Це правда?
Абсолютно. Мене не приваблює таке життя, і я ніколи не ходив у клуби. Мені подобається спокій.
Після перемоги в Кубку УЄФА ви отримали ступінь магістра з «Авторського права» в Донецькому Університеті.
Так, але це також не було дуже складно. У мене вже була фінансова вища освіта, і я представив кінцеву роботу, щоб отримати ступінь магістра. По-перше, я проаналізував, як функціонує організація футболу в «Шахтарі», і об'єднав разом всі дати і характеристики. Це була величезна інформація – більше 500 сторінок, але моя робота займала 140. У мене ледве зайняло 10 хвилин, щоб написати найважливіше про те, як в клубі йде справа з авторським правом. І текст був українською (посміхається).
Вже був час спробувати каталонську кухню?
Частково. Але, думаю, вона мені дуже сподобається, тому що я люблю рибу. Я обожнюю морепродукти, а тут вони хороші, судячи з того, що я бачив. Погано, що мені не подобається окорок. Я знаю, що він дуже смачний, але мені не подобається. Але коли поїду в Україну, або коли приїдуть мої батьки, я куплю їм один, тому що їм він до душі.
Підтримуєте контакт з вашими екс-одноклубниками з «Шахтаря»?
Так, звичайно. Я в курсі справ команди і часто розмовляю з деякими гравцями. Атмосфера в команді була чудовою, і у нас був хороший колектив. У мене були хороші стосунки зі всіма, але, напевно, моїм найкращим другом у «Шахтарі» був Масімо Уґоліні (італієць), тренер з фізпідготовки.
Завжди, коли ви говорите про своїх друзів, відзначаєте одного, який живе в Польщі, не кажучи більше нічого. Це Євген Копил, голкіпер команди «Заглємбє» першої польської ліги?
Ха-ха! Так, це він. Як ви дізналися? Ми одного віку і грали разом в молодших збірних України. Зараз кожен пішов своєю дорогою, але ми продовжуємо спілкуватися. Ми розмовляємо по телефону, і, перш за все, через інтернет.
|
